«У чому велич Шевченка?»: лекція з нагоди 212-ї річниці від дня народження Кобзаря
Про Тараса Шевченка можна говорити вічно, адже його сильне слово не втрачає актуальності й донині. Саме тому захід, присвячений 212-й річниці від дня народження поета, став нагодою ще раз осмислити його творчість і значення для української культури.
9 березня родина Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка, а також гості закладу відвідали святкову лекцію «Народився, щоб осяяти Україну: краса і сила Шевченкового слова» на знак пошани великому українцеві, яку натхненно провів професор Степаненко Микола Іванович.
Виступ розпочав словами: «Шевченко – месія народу», підкресливши особливу роль письменника в нашій історії. Тарас Григорович не був мовознавцем, але вважав мову не просто засобом спілкування, а найважливішою етнічною ознакою, яка є сутністю будь-якого народу. Своє бачення передав у рядках: «Ну що б, здавалося, слова…Слова та голос – більш нічого, а серце б’ється – ожива, як їх почує!». У цих реченнях можна знайти функції мови (комунікативну, когнітивну й естетичну).
Микола Іванович зазначив, що на той час вихід «Кобзаря» був унікальною подією, бо в збірці українське слово засяяло літературною неперевершеністю. Дослідники нараховують у книзі приблизно 20-ти тисяч слів, лише 20 – 25 із яких не ввійшли до сучасної української літературної мови. «Кобзар» також містить слова, що характеризують побут інших народів, наприклад, «файда», «кабиця». Цікавим є те, що більшість тогочасних митців у своїх творах використовували діалект певного регіону, а Шевченко взяв за основу мову всієї країни, бо для нього: «вона, мов хліб, вона мені свята». Закцентовано було на тому, що Тарас Григорович сформував фонетичні й стилістичні норми, близькі до сучасних. Як зазначав І. Огієнко, Шевченко став синтезою мови.
Яскравими під час лекції були миті, коли Микола Степаненко цитував напам’ять не лише Шевченка, а й інших поетів. Захід нагадав, що велич Тараса Григоровича не лише в його поезії, а й у мові, якою він осяяв Україну. Його творчість формувала національну ідентичність, закладала мовні норми й надихала покоління. Слово Шевченка живе й сьогодні, а подібні лекції дають змогу відчути його силу й актуальність у нашому сьогоденні.
Автор тексту Тетяна Волк
