Мої півтора року навчання в магістратурі філологічного факультету Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка
Час пролетів блискавично. Неймовірно швидко. Період був складний, не для мене як студента конкретно, а для країни й області в цілому – війна, постійні тривоги, змішаний формат: здебільшого працювали дистанційно. Проте навчальний процес не розпадався, і це я можу сказати без перебільшення. Викладачі були на зв’язку завжди, зателефонувати можна було й рано-вранці, і ввечері, реагували швидко, пояснювали, підказували: не було відчуття, що студент «сам по собі».
Найголовніше, магістратура дала мені структуровані академійні знання з журналістики – ті, яких інколи не вистачає тим, хто одразу йде в практику. Це жанрологія, теорія медіа, стандарти, аналітичні методи й багато іншого. Паралельно я працював над власними відеорепортажами й міг одразу застосовувати отримані знання. Мав неймовірну розкіш для студента – союз теорії та практики. Чернігів – це прекрасне затишне місто, культурний, історичний центр, а найголовніше, тут, на Чернігівщині, найсильніша локальна журналістика в Україні, наприклад показники Суспільне Чернігів, найвищі серед усіх регіональних медіа України. Ба більше, локальне медіа однієї з найменших за чисельністю населення областей України «примудрилось» досягти цифр співмірних із найрейтинговішими всеукраїнськими медіа. Водночас Суспільне одне з небагатьох медіа, у яких працюють згідно журналістських стандартів. Практику цілеспрямованим студентам буде де пройти в Чернігові.
Для мене цей період навчання був прекрасним досвідом. Не натхненним, не «романтичним», а реальним і корисним. Освіта для людини – це можливість! Можливість відкривати нові горизонти.
Текст Олексія Коцебчука