Українське слово єднає: філологічна родина долучилася до Радіодиктанту національної єдності — 2026
27 жовтня, у День української писемності та мови, студенти філологічного факультету Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка долучилися до написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності — щорічної мовної акції, що вже понад чверть століття гуртує українців довкола рідного слова.
Цьогоріч близько 60 студентів факультету зібралися у віртуальному просторі, щоб разом написати диктант. Через безпекові обставини провести його в університетських аудиторіях, на жаль, не вдалося. Проте відстань не стала на заваді єднанню філологічної родини, для якої українська мова — не лише навчальна дисципліна, а й основа фахового зростання, національної свідомості та духовної спорідненості.
Автором радіодиктанту став Артур Дронь — український письменник, поет, ветеран російсько-української війни. Його текст «Лист, який не закінчується» спонукає замислитися над цінністю людської близькості, силою пам’яті та здатністю слова долати відстані, берегти зв’язок між людьми й підтримувати їх у найтяжчі часи.
Особливістю цьогорічної акції стало те, що текст радіодиктанту вперше озвучили двоє читців — Артур Пройдаков — учитель української мови та літератури, переможець Global Teacher Prize Ukraine 2021, і Даша Астаф’єва — співачка, волонтерка та громадська діячка.
Започаткований Українським радіо 2000 року, Радіодиктант національної єдності давно перестав бути лише перевіркою правописної грамотності. Нині це вагома культурно-просвітницька подія, яка засвідчує живучість українського слова, утверджує пошану до мовної спадщини та зміцнює відчуття належності до єдиної національної спільноти.
Недарма Іван Огієнко наголошував: «Мова — то серце народу: гине мова — гине народ». У цих словах — глибоке розуміння того, що мова є не тільки засобом спілкування, а й осердям національної пам’яті, культури та самобутності. Саме тому для майбутніх філологів участь у радіодиктанті має особливе значення.
Плекання мовної культури, пізнання багатства й образної сили українського слова, збереження його самобутності та поширення в суспільстві — невіддільні складники фахового становлення майбутніх словесників.
Попри складні обставини сьогодення, філологічна родина береже традиції, що утверджують вагу української мови в суспільному та культурному житті. Цьогорічне написання радіодиктанту стало ще одним свідченням: справжня єдність не залежить від відстані, бо її творять спільна пам’ять, спільне слово й спільна відповідальність за майбутнє.
Українська мова — наша пам’ять, духовна спадщина й голос нації. І доки живе українське слово, доти міцніє наша єдність.
Текст – Ангеліни Клесун
