По інший бік учительського столу: остання педпрактика студентів-філологів
Здавалося б, усе почалося лише вчора: перші конспекти, хвилювання… а тепер група У–42 завершує свою останню педагогічну практику! Цей період перетворився на невеличку подорож у часі, де студенти знову змогли повернутися до шкільних років, але вже по інший бік учительського столу. Що ж кожен забрав із собою з цієї мандрівки?
Аліна Семко:
«Цього разу вирішила зробити своєрідний експеримент і пройти практику в новій школі. Це було не легко, але все вдалося.
Загалом після практики залишилися позитивні враження. Я змогла не лише виконати поставлені завдання, а й побачити, з якими щоденними викликати доводиться стикатися вчителям, і перевірити, наскільки готова до такої роботи.
Під час проведення уроків була приємно здивована активністю своїх шестикласників. Часто доводилося їх просто зупиняти, бо треба ж і самій хоч щось сказати)))
Отже, практика показала мені не лише те, що я вже вмію, а й те, куди ще варто рухатися».
Валерія Шкиліндій:
«Проходження педагогічної практики стало для мене цінним досвідом, який допоміг усвідомити відповідальність та особливості професії вчителя, застосувати набуті теоретичні знання в реальних умовах освітнього процесу. Водночас це була можливість оцінити власні вміння й навички, а також визначити напрями подальшого вдосконалення».
Катерина Труба:
«Цього разу вже втретє працювала із шостим класом, і щоразу це зовсім інший досвід. Спершу була практика в рідній школі в селищі, згодом – у місті. Кожен клас особливий по-своєму, але їх обʼєднує неймовірна активність і щирість.
Бувало, що навіть після уроку діти все одно тримали піднесені руки й не хотіли йти. Мені це так нагадало, як я сиділа колись після уроку української мови чи української літератури, а вчителька запитувала: «Чого не йдеш?»… і я дивилася на неї, а вона на мене… Ось так із малого починається щось велике!
Іноді учні дивували неочікуваними, смішними відповідями – і ми сміялися разом, але все ж знаходили правильне рішення. Саме це й приваблює в професії вчителя: постійно перебувати в стані творчого пошуку, бачити радість дітей, коли вони опановують щось нове. Це дає сили й надихає долати будь-які труднощі!
Попереду ще багато відкриттів – щаслива, що обрала цей шлях!».
Світлана Гречуха:
«Я навчилася організовувати роботу на уроках, планувати навчальний час, швидше реагувати на різні ситуації та знаходити індивідуальний підхід до учнів. У роботі зі школярами мені сподобалося те, як вони висловлюють власні думки.
Моїми прагненнями є підтримка дітей, допомога повірити у власні сили, сприяння їхньому особистісному розвиткові та здійснення позитивного виховного впливу. Переконана, що вчитель – це не лише людина, яка навчає, а й та, яка надихає, підтримує, допомагає розкривати здібності та формувати важливі життєві цінності».
Тетяна Волк:
«Педагогічна практика стала для мене найочікуванішим моментом навчання в університеті. Вона не просто виправдала мої сподівання, а й перевершила їх. Адже саме на цій практиці вдалося відчути, як чудово бути вчителем. Особливо приємно прийти до учнів утретє, помітити, як вони змінюються з часом. Коли бачиш, як діти мають знання з попередньої теми, яку розказував їм, розумієш, що не марно вкладався. Пам’ятаю очікування того, що завтра проводжу урок, а потім ще кілька днів піднесеного настрою. Учителювання дає енергію й надихає рухатися вперед!».
Тетяна Титенко:
«Ця практика стала для мене приємним і цінним досвідом. Я швидко знайшла спільну мову з учнями, налагодила з ними довірливі стосунки та навіть подружилася. Також практика допомогла мені навчитися спокійніше реагувати на стресові ситуації, бути терплячою та знаходити індивідуальний підхід до підлітків.
Найбільше в роботі з дітьми я ціную саме спілкування, можливість чути їхні думки, погляди та почуття. Мені цікаво спостерігати за тим, як щиро й по-різному вони виражають себе. Цей досвід залишив у мене позитивні враження та допоміг краще зрозуміти особливості роботи з дітьми».
Марія Головач:
«Перед першим уроком я перечитала конспект разів десять, а на уроці все одно двічі привіталася, бо від хвилювання забула, що вже казала «добрий день». Діти посміялися, і мене трохи відпустило.
Далі було цікавіше, ніж я думала. Ідеальний план уроку дожив рівно до першого запитання, на яке клас відповів тишею. Як же часом корисно спростити складне до дитячого світу! Пояснюючи щось іншими словами, раптом ловиш себе на думці, що й сам починаєш бачити звичні речі зовсім під іншим кутом. Дякую вчителеві-предметнику за корисні настанови. Наступний урок майже завжди виходив кращим. Дякую й керівнику практики за підтримку. Спочатку були сумніви, як завжди, чи це взагалі моє. Закінчила з відповіддю: моє, і хочу ще».
Діана Тимошенко:
«Педагогічна практика стала для мене цікавим і водночас хвилюючим періодом. Я отримала можливість спробувати себе в ролі вчителя, самостійно проводити уроки, спілкуватися з дітьми та знаходити до них підхід.
Спочатку було трохи страшно й незвично, але з часом я почувалася впевненіше. Мені було приємно бачити зацікавленість учнів, чути їхні відповіді та відчувати, що вони розуміють пояснений матеріал.
Ця практика дала мені багато нових знань, навичок і позитивних емоцій. Я зрозуміла, наскільки важливими в роботі з дітьми є терпіння, уважність і доброзичливість. Дякую вчителям за підтримку, допомогу та можливість отримати такий цінний досвід».
Катерина Івахненко:
«Під час педагогічної практики я отримала багато нових вражень і корисного досвіду. Мені вдалося ближче познайомитися зі шкільним життям, особливостями роботи вчителя та спілкуванням із дітьми. Особливо запам’яталися проведені мною уроки, адже це була можливість проявити себе та зацікавити учнів. Практика допомогла зрозуміти, що професія вчителя потребує не лише знань, а й терпіння, творчості та любові до своєї справи».
Анна Супрун:
«Педагогічна практика залишила приємні враження та стала цінним досвідом. Я мала можливість поглибити свої знання, спробувати себе в ролі вчителя, навчитися знаходити підхід до учнів та організовувати навчальний процес. Практика допомогла зрозуміти особливості професії педагога, розвинути впевненість у власних силах та подолати свої страхи».
Ангеліна Аліференко:
«Практика стала для мене цікавою та насиченою. Було приємно знову поринути у шкільну атмосферу, працювати з учнями та проводити уроки. Цього разу я мала можливість ще більше вдосконалити свої навички, спробувати щось нове та краще зрозуміти особливості роботи вчителя. Звичайно, були й певні труднощі, зокрема часті повітряні тривоги, через які не завжди вдавалося реалізувати все заплановане. Але загалом практика залишила позитивні враження, подарувала нові емоції та корисний досвід, за який я вдячна».
Дар’я Астапенко:
«Ця практика стала для мене чимось більшим, ніж просто обов’язковим етапом навчання. Вона подарувала мені нові емоції, досвід і віру у власні сили. Кожен проведений урок був по-своєму особливим, а найбільше радували моменти, коли учні активно долучалися до роботи та проявляли щиру зацікавленість. За цей час я зрозуміла, що бути вчителем — це не лише навчати, а й вкладати частинку себе в кожен урок. Я вдячна за цей досвід, адже він залишив у моєму серці теплі спогади та допоміг мені зробити ще один крок до майбутньої професії».
Катерина Кисіль:
«Педагогічна практика залишила в мене позитивні враження. Вона допомогла мені отримати новий досвід, поглибити знання та краще зрозуміти особливості роботи вчителя. Під час практики я навчилася знаходити підхід до учнів, організовувати навчальну діяльність і проводити уроки. Цей досвід був корисним для мого професійного розвитку та допоміг переконатися у важливості й відповідальності професії вчителя».
Тетяна Ус:
«Педагогічна практика стала для мене неабияким досвідом. Були і злети, і падіння, але коли під час уроку бачиш зацікавлені обличчя та розумні очі учнів, чітко розумієш: усе це недарма. Спробувавши себе в ролі вчителя, я відчула, яка це колосальна праця. Мені ще є куди рухатися і над чим працювати, але головне – я вже чітко знаю свій подальший шлях і свої цілі».
Кирил Холявко:
«За час практики вкотре переконався, що недостатньо просто розбиратися в мовних правилах, або знати сюжетні лінії повісті “Захар Беркут”, адже найголовніше – уміти запалити цим учнів.
Тішить, коли бачиш, що учні розуміють тему, коли постійно є охочі відповідати, коли школярі чують тебе і не бояться висловлювати власну думку.
Практика – це необхідний етап становлення вчителя, де академійна теорія переплітається зі шкільною реальністю».
Отже, такий досвід повернув у дитинство й водночас допоміг подорослішати. Педагогічна практика навчила шукати підходи до дитячих сердець, долати невпевненість, радіти кожній спільній перемозі… Отриманий досвід неодмінно стане міцним фундаментом для майбутнього, а теплі спогади про ці тижні ще довго зігріватимуть. Зовсім скоро студенти повернуться до шкільних класів уже не як гості-практиканти, а як справжні наставники!
Підготували студенти групи У–42