Один день магістранта-культуролога
Вітаємо всіх і кожного, хто тут у пошуках чогось справді цікавого, бо таким ми з вами сьогодні поділимось, а саме – одним днем із життя культуролога. Себто мене, Ярика.
Якщо при слові «культура» у вас виникають асоціації тільки з начитаністю чи ввічливістю, то буду відвертим: це не ваш рівень. Гайда за новими асоціаціями!
Насправді, навчатись на спеціальності 034 «Культурологія» – це як витягнути золотий квиток. Бо де ще ви отримаєте можливість провести пару не в аудиторії, а прямо на свіжому повітрі, погулюючись стародавнім Чернігівським Валом? Чи невимушено обговорити тему заняття «Сучасні нон-фікшн видання про митців» за чашкою чаю з імпозантним львівським тістечком? Або уявіть. Доцент ставить вам питання: «А що Вас бентежить, панове? Чи не змінимо тему семінару на більш актуальну для групи та сьогодення?». Як бачимо, сам підхід фаховий і демократичний водночас.
Крім того, саме наповнення занять більше, ніж просто цікаве. Тут ви почуєте розповідь професора про тонкі жарти Сократа; побачите, як греки створювали такі реалістичні скульптури, що хоч анатомію вивчай; вичитаєте, яким племенем Африки (з їхніх слів) опікувалися інопланетяни; та й, врешті-решт, дізнаєтесь, чим саме наша українська культура оригінальна і крута. І непомітно для себе отримаєте навичку дискутувати на гострі теми і бути раціонально переконливим. До всього того додамо ще й перспективи розбиратись у культурі не лише свого народу, а й усього світу. Бути «на ти» з легендами кіно та музики, архітектури та дизайну – це не мало, бо такі знання дають почуття свободи у серфінгу інформаційним океаном. Про залучення до наукової роботи скажу лише пару слів: досліджую я карнавал у творах Андруховича. Тобто культуролог під керівництвом професорів може синтезувати нове знання, коли застосовує оригінальну оптику й бачить класичні концепти в постмодерних творах. А ще я граю у студентському театрі. Тобто проживаю різні епохи: то як древній русич, то як свідок життя Паганіні, то як наркоман з роману Філіпа Діка про буйні американські 70-ті роки…. (Ви, молоді й просунуті, освідомлені про події в історії США).
Ось так, потроху-поволі ми дістались до десерту нашої бесіди: це можливість вивчити англійську професійного спрямування. Тобто всього за три семестри можна покращити свою англійську, наприклад, для написання якісного резюме на англомовний кіносайт чи провести екскурсію для друга зі Стокгольма. Я радію, коли мені говорять викладачі: «Ярославе, у Вас пристойна анотація на новинку цього англомовного автора, запропонуйте видавництву свої послуги».
І не можу вас трохи не розчарувати – домашнє завдання у магістрантів є… Але не поспішайте впадати у депресію, бо на вас чекатимуть Тиціан, Леонардо, Мікеланджело та інші «нечерепашки ніндзя». Коли вправи творчі і ви нічого не переказуєте, а порівнюєте, відкриваєте, дискутуєте, постійно рухаєтеся до кращої версії себе – це не може не надихати. Загалом – прямуйте на ОП «Культурологія», тут і думати, і говорити, і писати гарні критичні тексти навчать. Тим паче, що практика передбачає відвідування й проведення екскурсій, зустрічі з митцями, зазирання у лабораторії реставраторів та за лаштунки театрів, телестудій, у редакції газет та інтернет-видань. Знайти себе як фахівця опісля такої магістратури ви зможете, я певен.