17.02.2025 р. відбулося засідання навчально-методичного студентського семінару, зініційоване докторкою пед. наук, проф. Лілік О.О. та канд. філолог. наук, доц. Сазоновою О.В. Учасники актуалізували тему “Казка як змістоформа народної поетичної культури та перманентна ознака мислетворчости”. У межах семінару виступила Ващенко Т. О., випускниця філологічного факультету НУЧКу імені Т.Г. Шевченка. Доповідачка здобула спеціальність “магістр освіти. Вчитель української мови і літератури, викладач української мови і літератури закладу фахової передвищої, вищої освіти”, зараз працює за фахом у Чернігівському ліцеї № 12 Чернігівської міської ради. У презентованій доповіді Тетяна Олександрівна ознайомила із основними елементами успішно захищеної нею кваліфікаційної роботи “Модифікація жанру та поетики літературної казки (від І. Франка до Сашка Лірника)”. У дослідженні осмислено, яких змін зазнав жанр казки, як відбувався
розвиток української літературної казки від творів другої половини ХІХ століття до сучасності. Представлене дослідження, безперечно, розраховане на вчителів-філологів та студентів гуманітарних спеціальностей, однак за окресленими дискусійними питаннями може зацікавити представників суміжних галузей знань – музики, медіаосвіти, малярства. Доповідачкою стисло схарактеризовано казкові принципи відображення світу, своєрідність літературно-фольклорної взаємодії в різні історико-культурні періоди, зауважено на спостережених процесах розбудови фольклорного первня художньою літературою, на жанрових пріоритетах й літературних традиціях авторської казки, тенденціях її розвитку, наведено жанрові модифікації, тематичні групи, окремі питання поетики авторського казкового тексту.
Вивчення поетики літературного твору в сучасній філологічній науці неможливо уявити без звернення до суміжних галузей (кіномистецтво та мультиплікація) та відповідних категоріальних понять, що продемонстрував у презентації Титаренко М., здобувач 33 групи першого рівня вищої освіти. Продуктивність застосування таких інтермедіальних досліджень у літературознавчих роботах останніх десятиліть багато в чому зумовлена тим, що вони дають змогу дослідникові не тільки істотно розширити контекст, у якому постає творчість того чи іншого письменника, а й звернутися до витоків словесного мистецтва, його архетипів. Змінюються методологічні підходи до проблеми. Прийоми і методи дослідження, використовувані фольклористами, застосовуються у вивченні літератури, а літературознавчі методики – з урахуванням нової специфіки – у сфері фольклористики. Фольклор і література не розводяться як діаметрально протилежні види мистецтва.
На завершення засідання студенти 22 групи вкотре вразили інсценівкою соціально-побутової народної казки “Піп-ворожка”, підтвердивши тезу про суміжність мистецтв та їхній тісний взаємозв’язок.
Дякуємо усім присутнім за активність та небайдужість до студентських наукових проєктів.
Допис підготовлено канд. філол. наук, доц. Сазоновою О.В., світлини – студентами Жук К. (12 група), Холявком К. (22 група).
