Мовна спадщина у словниках: скарби, які варто пізнати
10 грудня 2024 року понад шістдесят здобувачів вищої освіти філологійного факультету Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка мали щастя слухати гостьову лекцію Владислава Кривенка й Грищук Вікторії – юних, але таких свідомих студентів-патріотів Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка. Вони ознайомили присутніх із темою «Словники: життя слів на вершинах української долі».
Доповідачі зауважили для учасників конференції, що орієнтуватися можна не на кожен словник, а варто звернути увагу на рік його створення і те, хто є укладачами. Владислав Кривенок презентував «Словник московсько-український» (1918) В. Дубровського, «Російсько-український словник» (1918) С. Іваницького й Ф. Шумлянського, «Російсько-український словник» (1924 – 1933) А. Кримського й С. Єфремова та інші. Завдання цих лексикографійних праць полягало в тому, щоб показати колосальну українську силу, побудовану на синонімному й фразеологійному багатстві нашої мови. Дуже цінною була кожна наведена в прикладах лекторів знищена лексема, адже мова сьогодні вкотре є мішенню. Новими для мене стали, наприклад, такі питомі слова, як: про́тинка (кома), зна́дібок (матеріял) та багато інших.
Уважаємо, що необхідно побороти власні сумніви й почати вживати питомі українські лексеми в усіх сферах життя, аби повернути те, що в нас забрали. Слова не лише передають певне значення, а є тотожними нашому існуванню у світі. Думка слухачів є суголосною з почутим: «Хто, як не ми, повинні запалювати?! Хто, як не ми, повинні бути радикальними?!». Молодь здатна змінювати світ, тому має переосмислити те, що відбувається навколо, і зосередитися на питаннях розвитку й унормування української мови, посприяти її збереженню. Ця лекція ще більше надихнула нас заглиблюватися в словники!
Текст Тетяни Хомич, Світлани Гречухи.
