Мова нашого роду: колорит говірок Менщини
У часи війни для людей рано чи пізно постає питання про те, звідки брати силу. Одним із джерел для кожного є діалектне мовлення, яке найрідніше для багатьох громадян нашої країни.
30 травня 2026 року на запрошення «Менщини туристичної» студенти філологійного факультету разом із завідувачем катедри української мови, літератури та журналістики, доцент Хомич Тетяна Леонідівна вирушили до Менської громади для того, щоб розповісти молоді про важливість збереження й поширення діалектних скарбів. Були присутніми учні з таких сіл: Волосківці, Городище, Стольне.
Розпочала захід Вікторія Неруш, яка не з розповідей знає про збирання мовлення жителів різних населених пунктів, адже сама працювала над цим. Авдиторії показали цікаве відео сценки з діалектним мовленням із села Степанівка у талановитому виконанні Марії Холод.
Про винятковість мовлення жителів Чернігівщини розповіла Тетяна Хомич, надихнувши учнів на дослідження говірок рідного краю. Цікавою була інформація про те, чому основою літературної мови стали говори Сходу України.
Далі слово підхопили студенти. Катерина Труба, студентка групи У–32, познайомила слухачів із особливості збирання діалектного матеріалу. Разом із цим продемонструвала обкладинку майбутнього збірника текстів із мовленням жителів різних куточків Чернігівської області, розробка якого ще триває.
Наступною виступала Лідія Пилипенко, студентка групи У–43, привізши в Мену розповідь про дроздівський діалект (Куликівська громада). Пам’ятними стали її слова про те, що силу їй дає рід. Також дівчина запропонувала учням пограти – відгадати значення місцевих слів, а потім придумати речення, використовуючи кілька з них.
Здавна українців зачаровували пісні, захід теж не обійшовся без них. У майстерному виконанні Лариси Пилипенко, учителя Куликівського ліцею, та її учня прозвучала козацька пісня.
Дар’я Астапенко, студентка групи У–32, познайомила з говіркою рідного села Авдіївка Новгород-Сіверського району, адже, незважаючи на проживання в іншому населеному пункті, любить і не забуває своє.
Наступні студентки родом із Менщини, тому розповіли вже про те, що було ближче гостям заходу.
Навела приклади місцевих слів села Дягова, звідки вона родом, Світлана Гречуха, студентка групи У–32, поділивши їх на тематичні групи.
Тетяна Волк, студентка групи У–32, наголосила на відмінностях між суржиком і діалектом, адже часто серед людей бачимо нерозуміння відмінностей між цими явищами.
Аліна Семко, студентка групи У–32, яка родом із Синявки, поділилася досвідом проходження діалектологійної практики в минулому році, а також запропонувала слухачам відгадати місцеві слова свого села.
Дозволила трохи відпочити учасникам Лариса Пилипенко, виконавши русальну пісню, що не лишила байдужими присутніх, нагадавши про завтрашнє свято – Зелену неділю.
На завершення теоретичної частини заходу Вікторія Неруш розповіла учням про те, як правильно обирати респондентів, на які теми говорити з ними, мотивуючи школярів до збирання діалектного матеріалу.
Неймовірно яскравим продовженням стала практична частина – подорож до мальовничого села Максаки. Ця мандрівка перетворила теоретичні знання на живі емоції, подарувала незабутній досвід занурення в автентику рідного краю. Найкраще про атмосферу зустрічі розкажуть самі учасники.
Лідія Пилипенко:
«Раді були познайомити менян з нашими дроздівським діалектом. Виявити спільні риси обох говірок. Цікавими були і відмінності, які вивчали через гру “Менська говірка ”.
Дякуємо за запрошення до Максаків. Дякуємо людям за величезну пророблену роботу у створенні чудового осередку зеленого туризму. Максаківська хата затишна, гостинна, хлібосольна ❤️».
Світлана Гречуха:
«Люди з різних куточків Чернігівщини згуртувалися навколо дослідження діалектного мовлення. Це свідчить про те, що воно є важливим чинником формування відчуття спільности й любови до рідної землі».
Дар’я Астапенко:
«Зустріч із шанувальниками менських говірок залишила по-справжньому теплі враження. Було важливо не лише представити матеріали про авдіївську говірку, а й долучитися до спільного обговорення мовних особливостей нашого краю. Яскравим продовженням стала екскурсія до Максаків: знайомство з місцевими традиціями, настільна гра “Менські говірки”, прогулянки та нові знайомства. Особливо сподобався обід від місцевих господинь і випічка від пекарні “Хлібок ”. День видався насиченим, змістовним і надихаючим, залишивши бажання й надалі досліджувати та зберігати діалектну спадщину».
Аліна Семко:
«Враження переповнюють! Один із неймовірних днів у скарбничку спогадів студентського життя ❤️😍
Щира вдячність Тетяні Леонідівні за запрошення, організаторам за чудовий захід та надзвичайну екскурсію в Максаках! У хаті-мазанці відчула себе ніби вдома, а розповідь пані Вікторії особливо сподобалася й зацікавила)
Приємно здивував рівень організації: від чудових подарунків – до розкішного обіду з місцевими стравами! Дякую! Давно так класно не проводила час у приємній компанії однодумців.
Завершили день прогулянкою селом попід Десною. Це було в саме ❤️».
Отже, попереду наших студентів чекає копітка праця над укладанням збірника діалектологійних матеріалів. Зафіксовані скарби стануть чимось значно більшим за звичайне дослідження – вони збережуть душу Чернігівського краю, адже мова роду – це те, що тримає нас разом і дає силу.
Автори тексту – Катерина Труба й Тетяна Волк
Світлини Тетяни Волк й Аліни Семко
