Етнографійні замальовки: від борщу до сопілки
Що об’єднує старовинну сорочку, діалектне слово й мелодію сопілки? Усе це – історія, побут, духовний світ українців. 13 березня 2026 року студенти філологійного факультету разом із завідувачем катедри української мови, літератури та журналістики Хомич Тетяною Леонідівною мали неймовірну можливість бути присутніми на відкритті виставки «Етнографійні замальовки», що відбулася в Чернігівському обласному історичному музеї імені В. В. Тарновського.
Натхненним словом розпочав захід директор музею Блакитний Максим Михайлович. Він наголосив на тому, що виставка створена на основі музейної колекції та за сприяння постійних партнерів.
Відтак до слова була запрошена директор Чернігівського обласного центру народної творчості Заваліна Надія Петрівна. Із особливою щирістю вона зазначила: «Ми зберігаємо, популяризуємо, доносимо до наших нащадків нашу культурну спадщину».
Наступною мала змогу виступити Хомич Тетяна Леонідівна. Вона звернула увагу на одне з наших багатств – діалектну мову. Наголосила на тому, що Чернігвщина унікальна для всієї України, оскільки зберігає давні фонетичні явища. Окремий інтерес у слухачів викликали представлені Тетяною Леонідівною видання, зокрема книжка «Скарби українських говорів: тексти про борщ». Також Тетяна Хомич розповіла про співпрацю зі студентами, які збирають діалекти, – бережуть наше багатство.
Науковий співробітник музею Трухан Олена Валеріївна безпосередньо ознайомила присутніх із виставкою, її тематичним наповненням. Експозиція «Етнографійні замальовки» висвітлює особливості Чернігівщини кінця ХІХ – ХХ століття. У центрі уваги – традиційне житло, музична народна культура, а також чоловічий і жіночий одяг. Представлені матеріали дають можливість поринути в повсякденне життя українського села, відчути його атмосферу, побут і звичаї.
На завершення виступили київські гості-музиканти – представники Українського академічного фольклорно-етнографічного ансамблю «Калина». Вони розповіли про наші унікальні народні інструменти, такі як: дводенцівка (дві сопілки разом), окарина, дримба. Виконали низку музичних творів, наповнили зал мелодіями, які залишили щирі емоції та незабутній настрій.
Отже, досліджувати своє – це пізнавати власну глибину, що дає силу. Зустріч нагадала: наше багатство не в золоті, а в текстах про борщ і щирій пісні…
P.S. Після завершення заходу до Тетяни Леонідівни надійшов запит на лекцію від кількох освітніх установ міста)).
Текст Катери Труби.