Репортаж з-за кордону №5
Sześć! Hello! Привіт!
Мене звати Оксана Чорномаз. Зараз закінчую 4 курс філологічного факультету.
Сталося так, що через війну я опинилася на півночі Польщі, у місті Бартошице. Завдяки давнім добрим друзям знайшла роботу за фахом. Так, я викладаю українську мову та літературу дітям в Польщі. Тут є свої історичні рани, зокрема за часів Другої Світової війни була депортація етнічних українців з метою їх асиміляції. Але дехто зберіг культурний код і навіть побудував україномовну школу. Саме у такій я і викладаю. А також проводжу театральні тренінги. З нуля цього навчитись було б важко, та в нашому університеті я – частина родини театру “Ex Libris”. Тому тепер залюбки треную акторські скіли малечі.
Завдяки вивченню старослов’янської мови мені зараз набагато легше вчити польську, бо я розумію “звідки ростуть ноги” в тих чи інших словах і чому вони схожі або зовсім не схожі на українські.
А англійською мовою я майже завжди користуюсь у волонтерських центрах, де ми допомагаємо Україні та українцям і матеріально, і морально. Гайз, треба вчити мови. Багато і різних. Бо в них сила і голос націй).