Барви духовності
А як же улюблені факультативи? Студенти спецсемінару «Книжна культура середньовічної та ранньомодерної України» на чолі з доцентом кафедри української мови та літератури Світланою Михайлівною Шуміло не регресують. Пройдено ще один курс лекцій!
Тематика факультативних занять широка. До карантину студенти знайомилися з історичною та філологічною медієвістикою, секретами риторики, готували наукові доповіді до конференцій та статті для медієвістичного щорічника «Чернігівські Афіни».
А на дистанційному, замість «єгипетського полону», студенти продовжили працю на семінарах. Ні, йдеться не про порушення карантину (хоча хотілося б… :winked: ), а про додатковий курс на платформі «Google class»: Зв’язок живопису та релігії: від перших наскальних малюнків, через єгипетську графіку, вавилонські барельєфи, античну скульптуру, фаюмські портрети – до іконопису.
Курс містить в собі чотири лекції історика Ірини Язикової, їх обговорення та віртуальні екскурсії до музеїв («ДМЗМ» та «Музей Волинської ікони»).
Група спецсемінару об’єднує трьох філологів та трьох істориків, які й «відвідували» заняття в мережі. Особливість лекцій в тому, що вони тривають всього 5-6 хвилин, але після кожної йде активне обговорення прослуханого матеріалу. Під лекцію обговорення влаштоване на кшталт коментарів в соцмережі, тільки на наукові теми, саме воно, мабуть, було найцікавішим моментом курсу і значно перевищувало за часом тривання саму лекцію.
Віртуальні екскурсії до музеїв ілюстрували саме те, про що ішлося в лекціях: дивились і античні статуї, і єгипетські малюнки, і фаюмські портрети, і вавилонські барельєфи, і іконні зали. Потім теж обговорювали, кому що сподобалось, кому що запало в душу.
Курс завершився живим спілкуванням в форматі онлайн, маленькою «конференцією» за результатами прослуханого та побаченого.
Як це подобається студентам ?
Олександра Рижова, студентка 3 курсу історичного факультету:
«Мені було зручно працювати в такому форматі, адже є можливість заглибитися в матеріал, більш ґрунтовно досліджувати питання. Найбільше сподобалися віртуальні екскурсії. Вони дійсно сприяють ефективному вивченню чогось нового через перегляд експонатів. Для себе з курсу я взяла, в першу чергу, нову інформацію про розвиток іконописання, його першопочатки та історію. Це може мені знадобитися під час написання моєї нової наукової роботи про домініканські ікони – «Домініканський марійний культ: коронація ікон, елементи православної естетики та документування чудес як інструменти місіонерства в Україні».
Ірина Гринько, студентка 2 курсу філологічного факультету.
«Не завжди зручно працювати в Гугл-класах, адже не маю можливості користуватися всіма матеріалами (відео зустрічі, відвідування музеїв) через поганий інтернет. Але в лекціях дійсно цікава інформація, яка є корисною для саморозвитку. Щось я візьму для майбутніх робіт. Після завершення карантину буде корисно працювати через класрум, бо тоді нарешті буде інтернет нормальний і зможу з усіма разом пізнавати більше».
Володимир Солохненко, студент 4 курсу історичного факультету:
«Заняття в спецсемінарі, на мою думку, доволі збалансовані: завдання не одноманітні, тому цікаво працювати й з лекційними матеріалом, і з віртуальними екскурсіями. Завдяки цьому курсу я значно розширив своє світобачення з приводу мистецтва та релігії. Було дуже цікаво простежити становлення християнського мистецтва та його особливостей. На мою думку, така форма навчання прекрасно доповнювала б наші “живі” факультативи».
Олександр Білогура, студент 2 курсу філологічного факультету:
«З початком дистанційного, платформи «класруму» здавалися чимось страшним і незбагненим. Але працювати в них виявилось зручно та цікаво. Спецкурс, завдяки новим технологіям, вийшов насиченим, особливо мені сподобались віртуальні екскурсії. Короткі, змістовні лекції та обговорення почутої інформації з колегами – змусило мене на миті забувати про реалії карантину.
Світлана Михайлівна Шуміло, керівник спецсемінару:
«Сама я отримала величезне задоволення від цього курсу, бо легко та цікаво працювати з гарними студентами. Вийшло так, що на платформі філологи бачили, як працюють історики, а історики читали, як пишуть філологи; молодші курси спілкувалися зі старшими – брав участь навіть один з випускників університету, магістр, письмове мовлення якого, дуже гарне та грамотне, постійно змушувало молодших підтягуватися за ним та виправляти свою коментарі. Така інтегрованість курсу, подумалось мені, корисна та цікава через свою незвичність, і студенти активувались. Я сама активувалась разом із ними, бо поставила собі за правило виконувати всі завдання, які даю їм: так само слухала лекції, відвідувала екскурсії та писала коментарі, як вони. Сподіваюсь, це створювало певну дружню атмосферу в нашому віртуальному класі».
Олександр Білогура