Як студенти-філологи відзначили День працівників радіо, телебачення і зв’язку

«Голос ефіру: Віктор Набруско. Про радіо вчора і сьогодні». Пресконференція з такою назвою відбулася в День працівників радіо, телебачення і зв’язку. Разом із столичними журналістами у ній взяли участь студенти 2 курсу філологічного факультету Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка.
…Як добре знають кореспонденти радіо і телебачення – кваліфікацію репортера служби новин визначає перше речення, сказане в мікрофон. Саме від нього залежить, чи будуть слухати друге, третє, четверте… Оскільки досвід молодих філологів, які вивчають курс сторителінгу (мистецтва розповідати історії) – ще невеликий, я запропонував їм, учасникам першого в їхньому житті медіазаходу, відзвітувати про нього у вигляді формальної вправи. Вона так і називається: «Перше речення». Її мета – навчитися одним рядком викласти те основне, на чому є сенс сфокусуватися у висвітленні теми. І включив ці речення у наш спільний звіт. Так, як включив би радіожурналіст у свій репортаж звукові цитати опитувань свідків з місця події.
«Зустріч зацікавила можливістю побачити журналістику не лише як професію, а як мистецтво помічати важливе, ставити влучні запитання й знаходити слова, які змушують замислитися».
Аліна Шумар.
«Зустріч із заслуженим журналістом України Віктором Набруском залишила в мене приємні враження, допомогла глибше зрозуміти особливості журналістської професії, її вплив на суспільство та важливість відповідального ставлення до кожного слова».
Любов Луцик.
Матеріалу для роздумів конференція залишила достатньо. І не тільки тому, що Віктор Іванович Набруско, без перебільшення, постать легендарна. Зірка міжнародної журналістики. Науковець, університетський викладач. Один з «батьків» радіодиктанту національної єдності. У минулому – керівник Всесвітньої служби радіомовлення України, президент Національної радіокомпанії. Медіаменеджер топового рівня, що очолив перший національний конкурс радіоп’єси «Відродимо забутий жанр» і перетворив радіоефір молодої незалежної держави на потужний інструмент міжнародного впливу. Заслужений журналіст України, кавалер орденів «За заслуги» ІІ і ІІІ ступеня… І (можливо, це головне) – людина, здатна на сумніви і болісні прозріння. Його духовна еволюція ніби віддзеркалює жорсткий внутрішній конфлікт, притаманний сьогодні кожному чесному журналісту. Хто з медійників сьогодні (якщо він не найманець чи, того гірше, запроданец) не пройшов шлях від ідеї захисту повного і безумовного права кожного на свободу слова – до розуміння, що у часи гібридної війни свободу висловлювань не так вже й складно використати для самознищення волі, демократії, незалежності. Але бути реалістом – зовсім не те саме, що зректися ідеалів і принципів…
«Онлайн-зустріч із заслуженим журналістом України Віктором Набруском стала чудовою нагодою глибше зрозуміти значення журналістики, важливість відповідального ставлення до слова та силу правдивої інформації в сучасному суспільстві».
Софія Павелко.
«Онлайн-зустріч із заслуженим журналістом України Віктором Набруском справила на мене глибоке враження, адже його фаховий погляд на трансформацію сучасних медіа та відверті роздуми про відповідальність журналіста перед суспільством змусили по-новому осмислити силу слова й інформаційної безпеки».
Марія Литвин
Він зробив для української незалежності і державності дуже багато. Це його голос і голос коментатора Олександра Бутка чули слухачі у репортажі про перший з’їзд Народного руху України. (У ті часи, хоча вже перебудовні, але ще радянські, це було не те щоб дуже здоровим заняттям – відповідаючи на запитання про це, Віктор Набруско пригадав, як потім записи цих ефірів вилучили спецслужби). Це він був одним із тих, хто розповідав нам про репресованих радіожурналістів, радіодраматургів, радіорежисерів «розстріляного Відродження». Саме його відкликали з відпустки, щоб прочитати перед мікрофоном інформацію про введення національної валюти – гривні. То були вже зовсім інші часи, «лихі дев’яності». І знову – ніяк не скажеш, що безпечні. Хоча в ті мирні дні українцям не доводилося захищати країну зі зброєю в руках і засинати під вибухи балістичних ракет – але тих, хто хотів з корисливих або політичних міркувань підірвати політичний, економічний, інформаційний суверенітет держави, і тоді не бракувало. Тому ті, хто захищав його – перебували у зоні ризику. Віктор Набруско зрозумів ще тоді: треба дивитися не на декларації і заяви, а на те, чим насправді «дихає» людина, чи може вона витримати тиск обставин, поступитися своїми інтересами – заради інших? Співробітництво Українського радіо з численними західними партнерами (першим було міжнародне радіо Канади RCI, потім радіо Ватикану, Бі-Бі-Сі, «Німецька хвиля»…) – багато в чому його заслуга. Зважте, що було це в часи, коли нас буквально на налигачі тягнули в інформаційний простір «старшого брата». Національний мовник не просто позбавився у ті роки репутації «брехунця». Українське радіо стало об’єктивним, справедливим навіть до ворогів. Воно просувало культуру як необхідний і навіть кращий з можливих інструментів формування цивілізованої, далекої від ксенофобії національної єдності.
«Було цікаво почути думки й досвід фахівця, краще ознайомитися з особливостями журналістської діяльності, її роллю в житті суспільства та відповідальністю, яку несе журналіст за кожне сказане й написане слово; зустріч була пізнавальною та корисною, адже дала змогу по-новому подивитися на професію журналіста».
Олександра Непоп
«Зустріч із заслуженим журналістом України Віктором Набруском зачепила тим, наскільки чесно й глибоко він розкрив залаштунки медіа, показавши, що за кожним влучним реченням стоїть величезна відповідальність та любов до своєї справи».
Катерина Данилець.
Пресконференцію організували магістри Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Більшість із них – фахівці, які одночасно з навчанням працюють у медіа. Модерувала зустріч студентка першого курсу магістратури Катерина Аксьонова. Але серед учасників заходу були викладачі кафедри аудіовізуальних медіа і професійні журналісти, зірки українського радіоефіру: Олесь Гоян, Жанна Міщерська, Майя Нагорняк. Запитання стосувалися непростих проблем медіапростору. Наприклад, чи може сьогодні радіомовлення бути нейтральним, відмовлятися від ролі захисника національних інтересів, учасника інформаційної війни? І Віктор Набруско, який присвятив життя перетворенню радіо з інструменту пропаганди в європейський засіб інформування й розвитку аудиторії, відповів, що не може. Бути безпристрасним і стояти над боротьбою сьогодні, забути, що у когнітивній та інформаційній війні інформація – це зброя, просто неможливо. Торкнувся він і інформаційного роззброєння України, знищення потужного броварського радіоцентру «Борей». Сьогодні замість антенних полів цієї радіостанції, яка могла покрити мовленням у середньохвильовому діапазоні територію країни-агресора – житлові забудови. І ніхто за це не відповів. А про те, що зараз – війна, забути під час пресконференції було неможливо. На найцікавішому місті Київ зазнав чергового ракетно-дронового удару. Киянам довелося перервати зустріч і спуститися у бомбосховища. Чернігівські учасники ненадовго від’єдналися. А потім повернулися, як тільки зв’язок відновився. І захід було доведено до кінця.
«Онлайн-зустріч із заслуженим журналістом Віктором Набруском дала змогу замислитися над тим, що справжня журналістика починається не з пошуку гучної новини, а з уміння почути людину й побачити історію, яка стоїть за її словами».
Владислав Кривденко.
«Після онлайн-зустрічі з заслуженим журналістом України Віктором Набруском я ще раз переконалася, що журналістика – це не просто професійне вміння працювати з інформацією, а щоденний пошук істини, здатність мислити критично та розуміти, наскільки сильно слово може впливати на людські погляди й суспільні процеси».
Олена Приходько.
Зараз, коли я дописую ці рядки, уряд України знову оголосив повітряну тривогу, ввімкнулися сирени оповіщення. Що ж. Студенти – і майбутні педагоги, і майбутні журналісти, які зробили перші кроки до професії в таких умовах – не можуть не стати фахівцями високого рівня.
Ілля Хоменко, доктор наук із соціальних комунікацій, лавреат премії імені Івана Франка в галузі інформаційної діяльності, професор кафедри української мови, літератури та журналістики.


