Степаненко Микола Іванович
Доктор філологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки
GoogleScholar https://scholar.google.com.ua/citations?user=dsllh04AAAAJ&hl=uk&oi=ao
Orcid https://orcid.org/0000-0002-6727-1265
Research Gate https://www.researchgate.net/profile/Stepanenko-Mykola
Web of Science Researcher ID: KCZ-3202-2024 https://www.webofscience.com/wos/author/record/KCZ-3202-202
Доктор філологічних наук, професор, дійсний член Національної академії вищої освіти України, заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів Україні, член Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка, член Української національної комісії з питань правопису
Тема докторської дисертації «Семантична і формально-граматична структура речення із просторовими поширювачами», спеціальність 10.02.01 – українська мова
Сфера наукових зацікавлень: функційна граматика, когнітивна лінгвістика, публіцистично-політичний дискурс, художньо-епістолярна спадщина Олеся Гончара
У науковому доробкові професора М.І. Степаненка понад 1800 праць: індивідуальні монографії – 16, колективні монографії – 10, словники – 5, посібники, підручники, програми, методичні рекомендації для середньої та вищої школи – 12, енциклопедії, довідники – 12, біобібліографічні видання – 5, епістолярій – 3.
За редакцією Миколи Івановича вийшло понад 50 збірників наукових праць. Він тривалий час був і є (2005–2023 рр.) головними редактором альманаху «Рідний край», збірників фахових наукових праць «Історична пам’ять», «Філологічні науки», «Педагогічні науки», «Витоки педагогічної майстерності», членом редакційної колегії наукових і науково-методичних журналів «Українська мова» (категорія Б), «Імідж сучасного педагога» (категорія Б), «Методичні діалоги», «Український інформаційний простір» (категорія Б), «Український керамологічний журнал» (категорія Б), членом спеціалізованої вченої ради в Інституті української мови НАН України, Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна, Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди, Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького.
У вченому світі визнання здобули монографії «Взаємодія формально-граматичної і семантичної валентності у структурі словосполучення та речення» (1997), «Просторові поширювачі у структурі простого речення» (2004; 2-е вид. 2020), «Рідне українське слово» (2005), «Із засіву – благословилось» (2018), «Політичне сьогодення української мови: актуальний перифрастикон» (2017), «Публіцистично-політичні перифрази в українській мові: 2017 рік» (2018), «Динаміка українського політичного лексикону: 2018–2020 рр.» (2020), «Найновітніші динамічні процеси в українському політичному лексиконі» (2021), «Публіцистично-політичний дискурс 2021: лексико-словотвірні інновації, перифрастичний ресурс» (2023), гончарознавчі монографійні праці «Публіцистична спадщина Олеся Гончара: мовні, навколомовні й деякі інші проблеми»2008), «Літературний простір “Щоденників Олеся Гончара”» (2012), літературознавча студія «Непроминальне в часоплині» (2015).
Професор М.І. Степаненко створив наукову граматичну школу, підготував 9 кандидатів і 1 доктора філологічних наук. Школа має понад 400 наукових та науково-методичних публікацій, з-поміж яких авторські монографії, розділи в колективних монографіях, статті у вітчизняних і зарубіжних виданнях, презентація результатів досліджень на всеукраїнських та міжнародних наукових форумах, закордонні наукові стажування, семінари й лекції, зокрема керівника школи, у престижних навчальних закладах Європи (Швеція, Данія, Чехія). Прикметною рисою школи професора Степаненка є те, що, крім учених-лінгвістів, вагоме слово її очільника на теренах України впотужнюють і розвивають тисячі учителів-філологів та журналістів, яким Микола Іванович адресував підручники, посібники, програми, актуальні публіцистичні дискурси, виявляючи глибоку обізнаність у тенденціях і закономірностях розвитку української лінгвістики, лінгводидактики, журналістики на сучасному етапі їхнього розвитку. Для академіка вищої школи, члена Національної спілки журналістів України М.І. Степаненка надзвичайно важливо донести духовно-інтелектуальній спільноті набутки мовознавства, педагогіки, журналістики саме в період адаптації України до європейського та світового стандартів навчання, продукування й ширення інформації.
Нагороди: Відмінник освіти України (1994), заслужений діяч науки і техніки України (2009), орден «За заслуги» III ступеня (2014), орден Святого Миколая Чудотворця Української православної церкви Київського патріархату (2013), нагрудний знак МОН України «Петро Могила» (2009), знак «Ушинський К.Д.» Національної академії педагогічних наук України (2009), медаль «Григорій Сковорода» Національної академії педагогічних наук України (2014), медаль «Володимир Мономах» Національної академії педагогічних наук України (2018), лауреат нагороди Ярослава Мудрого Академії наук вищої освіти України (2009), лауреат міжнародних [імені Пантелеймона Куліша (2018), Івана Кошелівця (2012), Дмитра Нитченка (2015), Григорія Сковороди (2014)], всеукраїнських [імені Олеся Гончара (2011), Івана Огієнка (2010), Бориса Грінченка (2013), Олени Пчілки (2014), Паїсія Величковського (2013), Петра Василенка (2013)], обласних [імені Панаса Мирного (2003), Івана Котляревського (2007), Валер’яна Підмогильного (2012), Петра Ротача (2013)], міських [імені Володимира Малика (2012), Володимира Короленка (2015)] премій, Золота медаль української журналістики(2013), Почесна грамота Національної спілки письменників України (2013), ювілейна відзнака «200 років від Дня народження Т.Г. Шевченка (2014).
Викладає журналістсько-лінгвістичний цикл дисциплін.